Конструктори АЗЛК при розробці «Москвич-2141»планували створення цілого сімейства автомобілів різного призначення (базовий хетчбек, седан «Москвич-2142», пікап «Москвич-2335» і універсал підвищеної місткості «Москвич-2901»). Нове покоління машин планувалася як проміжне між продукцією заводів ВАЗ і ГАЗ. Спеціально для них було розроблено сімейство оригінальних двигунів з об'ємом циліндрів 1,8 літра. Виробництво двигунів планували розмістити на новому моторному заводі АЗЛК.
Роботи над машиною з кузовом седан велисяпаралельно, а вже після створення хетчбека. Таке рішення значно ускладнило завдання конструкторів і зрушив терміни створення машини. В результаті перший седан четвертого покоління машин АЗЛК «Москвич-+2142» з'явився тільки в 1990 році. До цього часу «Москвич-2141» знаходився у виробництві вже п'ятий рік і оснащувався старим 1,5-літровим мотором УЗАМ 412 і 1,6-літровим від ВАЗ-2106.
Спочатку седан повинен був піти в серію в 1992році, після введення в дію моторного заводу. На такому рішенні наполягало керівництво заводу, прекрасно пам'ятають про запуск в серію моделі 2141 з застарілими і малопотужними моторами. Спочатку до виробництва призначалася короткобазная версія седана «Москвич-2142», але з низкою зовнішніх і внутрішніх змін. Згідно з концепцією розвитку саме седан повинен був стати базовою моделлю заводу.
Досвідчені машини мали інший, відмінний від рішень«Москвич-2141» дизайн бамперів і передньої частини кузова. Але на той час АЗЛК вже відчував величезні труднощі зі збутом своєї продукції. Тому від серійного випуску седана відмовилися на невизначений час. Деякі досвідчені і передсерійні машини з кузовом седан (випуску з 1990 по 1996 рік) згодом потрапили в приватні руки. Фото «Москвича-2142» з дослідних партій - нижче.
Проблеми з якістю і збутом продукції привели в1996 році до зупинки збірки машин на АЗЛК. Після реорганізації заводу конвеєр був знову запущений в 1997 році. З метою розширення ринку збуту було прийнято рішення про термінове розширення модельного ряду автомобілів АЗЛК. Однією з таких машин і повинен був стати седан.
Однак, всупереч логіці, новий менеджмент заводуАЗЛК зробив ставку на виробництво дорожчої подовженою версією «Москвич-2142». Подовження кузова досягалося шляхом установки 20 см вставки в кузов між переднім і заднім рядами сидінь. Для підвищення жорсткості в конструкцію подовженого кузова ввели лонжерони, що йдуть по всій довжині. Таке рішення було запозичено з подовженою версією хетчбека «Москвич Юрій Долгорукий». Лобове скло вклеюється в отвір кузова, в той час як на «Москвич-2141» воно встановлювалося через гумовий ущільнювач.
В якості основного силового агрегату вибрали дволітровий 114-сильний двигун "Рено F3R". Автомобіль отримав назву «Москвич-2142 Князь Володимир».
За рахунок подовження салону на седані «КнязьВолодимир »забезпечувалося великий простір для ніг задніх пасажирів. Заднє сидіння оснащувалося підлокітником і індивідуальними лампами підсвічування. Як матеріал для сидінь використовувався велюр.
Завдяки подовженню бази помітно покращиласяплавність ходу. Опціонально машина оснащувалася гідропідсилювачем рульового управління, кондиціонером, шкіряною обшивкою сидінь і електроприводами стекол і дзеркал.
На машині застосували імпортну передню оптику«Хелла» і бампера іншої конфігурації. Утворився зазор між фарами і бампером закривала спеціальна вставка в колір кузова. Таке оформлення передньої частини незабаром впровадили на всі інші автомобілі. Хетчбек-2141 з такими змінами отримав назву «Святогор».
Оскільки седан позиціонувався як машина середнього класу, то конструктори поліпшили шумоізоляцію салону. Капот і моторний щит обшивалися спеціальним матеріалом, що знижує шум від двигуна.
Виробництво седана «Князь Володимир» з самогопочатку було складним через відсутність на заводі оснащення для штампування кузовних панелей. Перші партії машин мали зварені з окремих фрагментів панелі даху і задні двері. Тільки до моменту припинення виробництва з'явилася досвідчена оснащення для штампування цілісних дахів і дверних панелей. Але панелі підлоги на всіх машинах зварювалися з двох половин деталей хетчбека 2141. З цієї ж технології виготовлялися зовнішні і внутрішні елементи порогів кузова. Каркас задньої двері збирався з двох каркасів двері «Москвич-2141».
В силу таких особливостей кузова його збірка відбувалася в кілька етапів, в ході яких кузов знімався з конвеєра на ручну доопрацювання, а потім повертався назад.
Всього до 2001 року було випущено не менше 1300седанів з двигунами різних моделей і близько 1500 кузовів. Незатребувані кузова залишалися лежати на території заводу. Після скасування заводу їх утилізували.
У момент появи подовжена версія седанапозиціонувалася заводом як службовий автомобіль для керівників середнього рангу. Однак ціна автомобіля з французьким мотором "Рено" виявилася занадто високою, і автомобіль не користувався великим попитом. Основним покупцем цих машин стала мерія міста Москва, що була найбільшим акціонером ВАТ «Москвич» (так останні роки існування називався АЗЛК). Однак відгуки про «Москвич-2142» були в основному негативні.
Для зниження собівартості завод ВАТ «Москвич»став оснащувати седани «Москвич-2142» дешевим 86-сильним карбюраторним мотором УЗАМ 3317 (були версії з моторами УЗАМ 3318 і 248), спростив обробку салону. Такі машини пропонувалися органам соцзахисту навіть у варіантах з ручним керуванням. Але машини виявилися незатребуваними і в такому вигляді.
В останні роки виробництва існувалидосвідчені і дрібносерійні зразки «Князя Володимира» з двигунами "Рено" F4R і F7R (16 клапанів, робочий об'єм 2 літра), повним приводом і незалежною задньою підвіскою. Такі машини зі зміненими зовнішніми елементами планувалося запустити в серію під позначенням «Москвич-2144R7 Іван Калита». Всього було виготовлено до 50 таких машин.
Ще одним проектом на базі «Князь Володимир» сталокупе «Дует», таких машин було близько 20 штук. «Іван Калита» і «Дует» мали однакову нумерацію кузовів з «Москвич-2142». Цими машинами була підведена риска під багаторічною історією заводу «Москвич».
</ P>