Запалення нирок, для якого характерноушкодження фільтруючого апарату, в медицині прийнято називати "гломерулонефрит". Класифікація патології залежить від джерел виникнення недуги, специфіки протікання. У більшості випадків при даному захворюванні пошкоджуються клубочки нирок (гломерули). Однак патологічний процес може охоплювати і інші ділянки нирок: канальці, міжклітинні тканини. Найчастіше захворювання діагностується у хлопців до 12 років. Однак не можна виключати ризик розвитку недуги і в зрілому віці.
Що ж таке гломерулонефрит? Це цілий ряд різних недуг, для яких характерно запальне ураження нирок. Найчастіше вони спровоковані негативним впливом проникли в організм інфекцій або алергенів.
Патологія проявляється ураженням гломерул,ниркових канальців, а також судин. Щоб більш детально уявити, що являє собою захворювання, слід торкнутися анатомії. Ниркові клубочки виконують в організмі одну з найважливіших функцій. Вони фільтрують і виводять токсини, зайву рідину, продукти розпаду та інші непотрібні речовини.
Гломерули локалізуються в тілі нирки. Вони являють собою скупчення капілярів петлеподібного виду. У нормально функціонуючому організмі кров рухається по приносить артеріол. Потім вона проникає в нирковий клубочок. Тут відбувається фільтрація і утворюється сеча. Всі відпрацьовані, непотрібні речовини відсіюються в мочесборний каналец. З нього вони надходять в порожнину нирки, а далі - в сечовий міхур. Кров, очищена від небажаних домішок, по виносить артеріол залишає гломерули.
Дещо інша картина спостерігається, якщо улюдини розвивається гломерулонефрит. Це патологія, що характеризується збільшенням прохідності ниркового фільтра. В результаті необхідна функція виконується не повною мірою. У сечу можуть проникати великі структури: білок, еритроцити, лейкоцити. А ці компоненти життєво необхідні організму. Прогресування захворювання призводить до погіршення очищення крові. Зайва рідина і шкідливі речовини не виводяться з організму.
Найчастіше в основі захворювання лежить реакціяорганізму на різноманітні інфекції або алергени. Але іноді патологія є аутоімунної. У цьому випадку хвороба розвивається на тлі пошкодження нирок власними антитілами.
Чому ж може виникати гломерулонефрит? Класифікація в деякій мірі залежить від причини захворювання.
Основними джерелами гломерулонефриту є наступні фактори:
Іноді патологія може протікати безсимптомно. Лікарі стверджують, що практично у половини хворих, у яких діагностується гломерулонефрит, захворювання виявляється тільки шляхом медичного обстеження. А самі пацієнти навіть не підозрюють про розвиток в організмі такого серйозного інфекційного недуги.
Якщо ж гломерулонефрит дає про себе знати, то симптоматика буде наступною:
А тепер розглянемо, які ж існують різновиди такої патології, як гломерулонефрит.
Патологія розділяється за різними ознаками. Саме тому існує кілька її класифікацій.
Отже, згадаємо, з яких причин виникає гломерулонефрит. Класифікація недуги за джерелами появи буде наступною:
За характером протікання захворювання може бути:
За ступенем поширення виділяють:
З огляду на характер симптомів, медики класифікують захворювання так:
Однією з головних характеристик недуги вважається клінічна форма. Уточнення захворювання проводиться з урахуванням переважної симптоматики.
На основі характерних ознак виділяють наступні види гломерулонефриту:
Існує ще одна класифікація - за морфологічними симптомів:
Розглянемо більш докладно деякі різновиди.
Дана патологія починається раптово і маєнайчастіше вираженою симптоматикою. Гострий дифузний гломерулонефрит характеризується лихоманкою, гіпостенурією, полтурііей і гематурією, наявністю болю в попереку. Патологія може бути бактеріальної, лікарської, імунної або вірусної.
Патологія має ще однією назвою - злоякісний гломерулонефрит. Для нього характерне стрімкий розвиток. У пацієнта спостерігаються ті ж симптоми, що і при гострому типі.
Однак всі ознаки захворювання більш виражені:
Недуга діагностують на підставі аналізу крові, сечі.
Для даної форми характерно дифузне потовщеннямембран клубочкової капілярів. Найчастіше патологія пов'язана з інфекцією. Більш схильні до такого види недуги чоловіки. У них мембранозний гломерулонефрит характеризується повільним початком. Крім того, хвороба супроводжується нефротичним синдромом і протеїнурією.
Патологія може ускладнюватися нирковою хронічною недостатністю, тромбозом вен, в результаті якого здатна виникнути периферична тромбоемболія.
Для боротьби з недугою робиться комплексна терапія, яка поєднує в собі:
У більшості випадків такі методи дозволяють швидко купірувати гострий перебіг захворювання. В подальшому пацієнта підбирають відновну терапію.
Але іноді захворювання характеризується важкимплином. В цьому випадку пацієнту призначається гемодіаліз. Це дозволяє захистити хворого від важких ускладнень недуги. Спеціальний апарат, званий "штучна нирка", виконує очищення крові від токсичних сполук, надлишку рідини, а також електролітів. Його рекомендують тим хворим, у яких на тлі двостороннього ураження розвинулася ниркова недостатність в хронічній формі.
Хронічний гломерулонефрит здатний привести додосить неприємних наслідків. Одним з них є ниркова недостатність. І якщо на початкових стадіях (при двосторонньому процесі) здатний допомогти апарат "штучна нирка", то при запущеному процесі гостро постає питання про трансплантацію. Вона полягає в пересадці людині органу, отриманого від донора.
Операція на нирки виконується тільки післяретельного обстеження хворого. Слід врахувати, що трансплантація має свої протипоказання. Крім того, труднощі можуть виникнути і з підбором донорської нирки.
</ P>