Інгаляції при нежиті

Інгаляції при нежиті є лікувальнимипроцедурами, заснованої на вдиханні особливих лікарських компонентів (речовин) через ніс. Використовуються дані маніпуляції і для усунення найбільш поширених проявів патологій у верхніх дихальних шляхах: тонзиліту, бронхіту, фарингіту.

Інгаляції при нежиті володіють безперечною перевагою: вдихання дозволяють досягти локального оптимального впливу, при цьому відсутня серйозне навантаження на інші органи.

Щоб досягти максимального ефекту від процедур слід дотримуватися деяких правил.

1. Інгаляції при нежиті (також як і при інших, зазначених вище хворобах дихальних органів) проводяться після закінчення мінімум години (а краще півтора) після прийому їжі, не раніше.
2. Вдихати і видихати лікарські компоненти через ніс слід без напруги, вільно.
3. Протягом години після проведення інгаляції при нежиті не рекомендується розмовляти, виходити на вулицю, приймати їжу і співати.

Найбільш детальні інструкції про грамотному проведенні процедур дасть лікуючий лікар, з яким слід проконсультуватися.

Інгаляційні розчини можуть включати в свійсклад кілька елементів. Так, наприклад, для процедур часто застосовують суміш таких компонентів, як: харчова сода, вода, мінеральні трави, лікарські трави і деякі медикаменти. Також популярною є комбінація евкаліптової чаю і перцевої м'яти. У літр води досить додати три або чотири краплі суміші. В аптеках можна знайти і готові розчини, призначені для використання в спеціальних приладах.

Інгаляції при нежиті у дітей слід проводити за відсутності пневмонії, набряку легкого або високої температури. Ці стани відносяться до протипоказань.

Інгаляції при нежиті для дітей проводяться звинятковою обережністю. Фахівці рекомендують застосовувати розчини до 30 градусів для немовлят. Для дітей старшого віку оптимальна температура суміші для інгаляції - 30-40 градусів. Для проведення процедур часто застосовують картонну воронку, яку одягають на носик чайника. Можна використовувати і спеціальний інгалятор. Як розчин може використовуватися відвар чебрецю, материнки, ромашки, мати-й-мачухи, лаванди, шавлії.

Тривалість процедури від трьох до п'яти хвилин. Терапевтичний курс, як правило, складається з восьми або десяти процедур.

Для приготування розчину для інгаляцій можна використовувати такі рецепти:

1. Відвар соснових бруньок. Для приготування необхідно два літри води і три столові ложки нирок. Для проведення процедури слід нахилитися над ємністю з відваром, накривши голову рушником і вдихати пару.
2. Розчин з евкаліптом. Для приготування потрібно літр води і листя евкаліпта (дві ложки столові). Листя при необхідності можна замінити ефірним маслом. При цьому в гарячу воду додається кілька крапель і проводиться процедура.
3. Настій малини (листя) і (календули) квіток. Для приготування потрібно десять грам календули (листя) і 200 мілілітрів води. Малиновий настій виготовляється з використанням двадцяти грам сировини на 200 мілілітрів води. Для проведення інгаляцій слід обидва розчину змішати.
4. Досить популярним засобом ємінеральна вода. «Боржомі» або «Нарзан» застосовують найчастіше для інгаляцій при нежиті. Перед проведенням процедур воду необхідно відкрити і дати їй постояти. Таким чином, з неї вийдуть гази.
5. Як розчин для інгаляцій можна застосовуватисуміш настоїв. До складу може входити відвар ожини (листя і стебел) - 20 грам сировини на 200 мілілітрів води, кори дуба (10 г на 200 мл), мати-й-мачухи листя (15 г на 200 мл). 50-60 мл суміші застосовується для однієї інгаляції.