Психічне відображення - суб'єктивний образ реальності

Відповідно до думки психологів, взаємодіяіндивіда із середовищем може здійснюватися лише в тому випадку, якщо він має свою, індивідуальну "картину того, що відбувається". Суб'єкт, неупереджено формуючи образ об'єкта, здійснює процес психічного відображення. Причому під чином об'єкта в даному випадку розуміються властивості, явища, події зовнішнього або внутрішнього світу. Що ж все-таки таке психічне відображення і в чому його сенс для суб'єкта і для людини в першу чергу?

Суть психічного відображення.

В рамках радянської психологічної школививченням процесу психічного відображення займалися представники культурно-історичної концепції. Психічне відображення там розуміється як орієнтовно-який регулює процес формування умов, в яких відбувається діяльність. Результатом такого відображення психіки є образ, тобто суб'єктивна сукупність даних про зовнішньому або внутрішньому світі, що дозволяє направити діяльність на задоволення потреби. Тут слід внести важливе зауваження: психічне відображення - це завжди процес, безроздільно пов'язаний з самим суб'єктом. Образ він на те й індивідуальний, що без суб'єкта, його створив, сенсу не має. Крім того, образ не є статичною, він існує лише в момент самого процесу відображення об'єктивної реальності психічними процесами. Вони ж, у свою чергу, нероздільні і не ізольовані між собою. Уявлення про процеси психіки як про "мисленні", "сприйнятті" або "уяві" є лише моделлю психіки, в реальності вона є цілісною і єдина.

Психічне відображення служить для створення структурованого і цілісного образу з розчленованих об'єктів дійсності.

Б. Ф. Ломов виділяв рівні психічного відображення:

1. Сенсорно-перцептивний - це базовий рівеньпобудови психічних образів, в процесі розвитку виникає в першу чергу, однак не втрачає актуальності в подальшій діяльності. Суб'єкт, грунтуючись на інформації, що надходить завдяки стимуляції органів почуттів реальними об'єктами, вибудовує власну тактику поведінки. Простіше кажучи, стимул викликає реакцію: подія, що відбувається в реальному часі, впливає на подальше дію суб'єкта, обумовлює його.
2. Рівень уявлень. Образ може виникнути без безпосереднього впливу об'єкта на органи чуття суб'єкта, тобто це уява, пам'ять, образне мислення. За рахунок багаторазового появи об'єкта в зоні сприйняття суб'єкта, деякі найбільш важливі особливості першого запам'ятовуються, відсіваються від другорядних, від чого виникає образ, незалежний від безпосереднього наявності подразника. Людина вчиться оперувати вже образами об'єктів, умовно кажучи, бачених колись раніше, не представлених в поточній ситуації. Основна функція цього рівня психічного відображення: планування, контроль і корекція дій у внутрішньому плані, складання еталонів.
3. Вербально логічне мислення аборечемислітельний рівень. Операції цього рівня ще менш пов'язані з подієвим поруч актуального часу. Індивід оперує логічними поняттями і прийомами, що склалися в ході культурно-історичного розвитку людства. Абстрагуючись від власного безпосереднього досвіду, від уяви і пам'яті про події, що мали місце в його житті, він орієнтується і будує діяльність, спираючись на досвід людства в цілому. Тих понять, визначень і висновків, що були зроблені не ним. Це надає можливість планувати і регулювати події різної спрямованості і тимчасової віддаленості, аж до планування життєвого шляху особистості.

Незважаючи на значну різницю між третім іпершим, початковим рівнем: процеси чуттєвої і раціональної регуляції діяльності невпинно перетікають з одного в інший, формуючи психічне відображення в різноманітті його рівнів і образів.