Іван VI - маловідомий імператор Росії

У Росії відразу після смерті Петра Першого почався етап, який історики назвали «періодом тимчасових правителів». Він тривав з 1725 по 1741 рік.

Русский трон

У цей час серед членів царської династії не булонікого, хто здатний був утримати владу. А тому вона виявилася в руках придворних вельмож - «тимчасових правителів» або випадкових улюбленців правителів. І хоча на чолі Росії формально стояв спадкоємця престолу, однак всі питання вирішували люди, які його посадили на царство. В результаті непримиренної ворожнечі соратників Петра при владі один за одним перебували Катерина I (Олексіївна), потім Петро II, слідом за яким на трон зійшла Анна Іванівна і нарешті Іван 6.

біографія

Цей майже нікому не відомий російськийімператор практично не мав прав на престол. Івану V він був всього лише правнуком. Народжений влітку 1740 Іоанн Антонович всього в два місяці від народження маніфестом Анни Іоанівни був названий імператором. Його регентом до настання повноліття був герцог курляндский Бірон.

Його мати Анна Леопольдівна - старша внучкаКатерини - була найулюбленішою племінницею Анни Іоанівни. Ця приємна миловидна блондинка мала добродушний і лагідний характер, але разом з тим була ледачою, неохайною і безвольною. Після падіння Бірона - улюбленця її тітки, саме вона була проголошена російської правителькою. Дана обставина була спочатку співчутливо прийнято народом, але незабаром цей факт став викликати осуд серед простого населення і еліти. Основна причина такого ставлення полягала в тому, що в управлінні країною ключові пости і раніше залишалися в руках німців, які прийшли до влади ще під час правління Анни Іоанівни. Згідно із заповітом останньої, російський трон отримував імператор Іван VI, а в разі його смерті - по старшинству інші спадкоємці Анни Леопольдівни.

Сама ж вона не мала навіть елементарного поняття протому, як управляти державою, все більше хіреющего в іноземних руках. До того ж їй була чужа російська культура. Історики відзначають також її байдужість до страждань і турботам простого населення.

Роки правління Івана VI

Незадоволені засиллям при владі німців вельможізгрупувалися близько царівни Єлизавети Петрівни. І народ, і гвардія саме її вважали визволителькою держави від іноземного управління. Поступово починав зріти змову проти правительки і, природно, її немовляти. В ту пору імператор Іван VI Антонович був ще однорічною дитиною і мало що розумів в придворних інтригах.

Поштовхом до повстання змовників історикиназивають рішення Анни Леопольдівни про оголошення себе російською імператрицею. На дев'яте грудня 1741 року були призначені проведення урочистої церемонії. Вирішивши, що зволікати більше не можна, Єлизавета Петрівна з групою вірних їй гвардійців в ніч на двадцять п'яте листопада за два тижні до цієї події проникла в царський палац. Була заарештована вся Брауншвейгская прізвище: маленький імператор Іван VI, Ганна Леопольдівна і її чоловік. Таким чином, правил немовля недовго: з 1740 по 1741 рік.

ізоляція

Родині колишньої правительки, в тому числіпозбавленому влади Іоанну VI і його батькам, Єлизавета Петрівна обіцяла свободу, а також безперешкодний виїзд за кордон. Спочатку їх відправили в Ригу, проте там взяли під варту. Після чого Ганні Леопольдівни звинуватили в тому, що будучи правителькою, вона збиралася відправити Єлизавету Петрівну в ув'язнення в монастир. Маленького імператора з батьками направили до Шліссельбурзької фортеці, після чого їх перевели на територію Воронезької губернії, а звідти - в Холмогори. Тут колишній цар, якого в офіційних прижиттєвих джерелах згадують як Іоанна VI, був повністю ізольований і містився окремо від інших членів своєї сім'ї.

«Відомий арештант»

У 1756 році Іван VI був перевезений з Холмогоризнову в Шліссельбурзької фортеці. Тут його помістили в окрему камеру. У фортеці колишнього імператора офіційно іменували «відомим арештантом». Він, перебуваючи в повній ізоляції, не мав права нікого бачити. Це стосувалося навіть служителів в'язниці. Історики кажуть, що за весь час ув'язнення він так і не зміг побачити жодного людського обличчя, хоча існують документи, які свідчать про те, що «відомий в'язень» був в курсі свого царського походження. Крім того, Іван VI, навчений незрозуміло ким грамоті, весь час мріяв про монастир. З 1759 року біля в'язня стали спостерігатися ознаки неадекватності. Про це стверджувала впевнено і імператриця Катерина Друга, яка зустрічалася з Іваном в 1762-м. Однак тюремники вважали, що колишній імператор симулює.

кончина

Поки Іван VI був в ув'язненні, було зробленочимало спроб звільнити його, щоб знову звести на трон. Остання з них обернулася для молодого арештанта загибеллю. Коли в 1764-му, вже в роки царювання Катерини II, підпоручик Мирович, офіцер вартової служби Шліссельбурзькій фортеці, зміг схилити на свою сторону більшу частину гарнізону, була зроблена ще одна спроба звільнити Івана.

Однак стражники - капітан Власьев і поручикЧекин - мали секретну інструкцію відразу ж убити арештанта, коли за ним прийдуть. Навіть указ імператриці не міг скасувати цей наказ, тому у відповідь на різкі вимоги Мировича здатися і видати їм «відомого в'язня» вони спочатку закололи його і тільки після здалися. Місце, де був похований Іван VI, достеменно не відомо. Прийнято вважати, що колишній імператор був похований там же - в Шліссельбурзькій фортеці.

Так завершилася доля одного з найнещаснішихросійських правителів - Івана Антоновича, якого історіографи звали також Іоанном. З його смертю закінчилася та історія царської гілки, главою якої був Іван V Олексійович і яка не залишила після себе ні доброї пам'яті, ні славних справ.