Подвиг народу у Великій Вітчизняній війні досить складно переоцінити. Такого масового самопожертви, яке проявили радянські люди певною світу історії, більше немає.
В даний час вже досить детально вивченийпитання про те, скільки ж людина з боку СРСР загинуло в протистоянні з Німеччиною і її численними союзниками в роки ВВВ. Зараз мова йде приблизно про 26,6 мільйонах чоловік.
Варто зазначити, що не всі ці люди булисолдатами. Більшість з них цивільні особи, яким довелося опинитися на окупованій території. У цю ж цифру були включені ще й ті втрати, які виникли в результаті підвищеної смертності на решті частини СРСР під час війни.
Успіхи СРСР оплачені кров'ю солдатів Червоної армії. Кількість загиблих військовослужбовців в період Великої Вітчизняної війни складає приблизно 7 млн осіб. До цієї цифру включені і ті втрати, які виникли в результаті хвороб, а також різного роду подій. Сюди віднесені і розстріляні солдати (за дезертирство та інше).
Бойовий подвиг народу у Великій Вітчизнянійвійні можна оцінити також і за кількістю людей, які отримали звання Героїв Радянської Союзу. Серед них найбільше росіян і українців. При цьому є й чоловіки, і жінки - герої війни. Список цей складається аж з 11506 прізвищ. Багато хто отримав це звання посмертно, виконавши свій обов'язок. Серед них є і піонери - герої Великої Вітчизняної війни, всього їх було 4 людини:
Всі ці піонери, герої Великої Вітчизняноївійни, крім Леоніда Голікова, отримали це високе звання вже після перемоги, коли стало можливим підвести підсумки діяльності не тільки воєнізованих підрозділів, а й підпілля.
Велика Вітчизняна війна відрізняється відпереважної більшості інших великих конфліктів тим, що основна частка постраждалих в ньому була громадянської. Тобто мирних жителів загинуло більше, ніж солдатів. Якщо чисельність військових втрат становить близько 7 000 000, а загальні втрати рівні 26 600 000 чоловік, то кількість убитих мирних жителів досягає майже 20 млн.
Подвиг народу у Великій Вітчизняній війні характеризується ще й тим, що цивільне населення брало в ній безпосередню участь. При цьому воно полягало в:
В даний час подвиг народу у ВеликійВітчизняній війні намагаються применшити. Подібний процес в значній мірі гальмується завдяки великій кількості збережених документів, що підтверджують його грандіозні масштаби. Зараз подвиг народу у Великій Вітчизняній війні має важливу соціальним, ідеологічним і виховним значенням.
Що стосується соціальної сфери, то тут все дужепросто. Якби не було перемоги над фашизмом, то і світ для мільярдів людей була б зовсім іншим. У Вермахту були грандіозні плани по знищенню недостойних, на їхню думку, народів і заселення території, що звільнилася "істинними арійцями".
Ідеологічна значимість перемоги полягає втому, що вона на багато десятиліть згуртувала народи, що входили до складу Радянського Союзу, зробивши країну міцною і здатною реалізувати практично будь-який проект.
Виховний момент визначається тим, що досих пір підростаюче покоління з цікавістю сприймає інформацію про Перемогу у Великій Вітчизняній війні їхніх дідів і прадідів. Сьогодні кожен школяр з підручників дізнається про те, наскільки значущим був подвиг народу. Учасники ВВВ досі запрошуються до навчальних закладів для того, щоб з перших вуст донести до представників наступних поколінь, як саме повинні надходити справжні сини і дочки Вітчизни у важких для нього ситуаціях.
Вважати, що перемога в самій кровопролитній війнідобувалася суто на фронтах боїв, неправильно. Справа в тому, що без героїчних зусиль тих, хто працював на військову машину Радянського Союзу глибоко в тилу країни, ні про яке тріумф Червоної армії не могло йти й мови. Чоловіки, жінки, люди похилого віку і діти, працюючи на знос, вже до кінця 1942 роки змогли налагодити виробництво військової техніки в кількості в 2 рази перевищує можливості промисловості Німеччини. І це при тому, що по виплавці сталі ми поступалися в 3-4 рази.
Трудовий подвиг народу у Великій Вітчизнянійвійні ставиться в один ряд з військовими успіхами Червоної армії ще і з тієї причини, що основні військові виробництва спочатку розташовувалися на західній території, яка була захоплена в перші ж місяці конфлікту. Звичайно, щось вдалося евакуювати на схід, але далеко не все, та й перш ніж випускати техніку, здатну протистояти військовій машині Німеччини, необхідно було належним чином підготувати працівників.
Особливо масовий характер партизанський рухотримало на території сучасних Білорусі, України та Росії. Вже до кінця 1941 року кількість загонів, що діють в тилу у окупантів, становило близько 2 тисяч. При це спочатку кістяк партизанського руху становили військовослужбовці Червоної армії, які змогли вирватися з численних "котлів", що утворилися в перші місяці протистояння. Надалі до лав партизанів вливалися місцеві жителі, в тому числі жінки і діти.
Внесок партизанського підпілля в загальну перемогускладно переоцінити. Справа в тому, що завдяки йому Вермахт втратив до мільйона своїх солдатів (всього Німеччиною було втрачено приблизно 4,7 млн військовослужбовців). Крім цього з ладу було виведено:
В результаті величезна кількість техніки і солдатів армія Вермахту просто не встигала перекидати на фронт. Вони знищувалися ще на окупованій території.
Про масовість партизанського руху побічно говорить і той факт, що в 1943 році владою СРСР його учасники були прирівняні до солдатів Червоної армії.
</ P>