Про Веймарській республіці і її суспільного життявідомо нам дуже мало. Хоча все десятиліття існування цієї держави політична арена рясніла організаціями різної спрямованості. Особливої уваги потребує вивчення Німецької національної народної партії.
Історія становлення нацистського режиму в Німеччиніне так проста, як може представлятися здебільшого людей. Тенденція перебільшувати роль Гітлера в формуванні такого режиму не дає побачити, що насправді конкретні історичні умови і запити еліти підштовхнули майбутнього фюрера до влади.
Однією зі сторінок історії націоналістичного руху в Німеччині стала діяльність Німецької національної народної партії.
Історія Німеччини багато в чому трагічна. Становлення нових економічних відносин тут йшло з великими труднощами. Вплив старої феодальної еліти аж до краху Третього рейху було неймовірно великим. Стара аристократія була налаштована в своїй більшості націоналістично. Особливо такі настрої зросли після поразки Німеччини в Першій світовій війні. Еліта, принижена таким станом справ, бажала відродження німецької нації, а точніше повернення до часів Золотого століття.
Така ситуація послужила поштовхом до створення безлічі «патріотичних» організацій. Німецька національна народна партія з'явилася в листопаді 1918 року. Її основою стали монополісти і юнкера.
Кістяком нової партії стали вихідці з Німецької консервативної партії, Імперської партії та інших політичних течій, орієнтованих в минуле.
Одне з ключових вимог ностальгує еліти - установка монархічного ладу. Влада імператора, як стверджували націоналісти, зможе підняти Німеччину з колін.
Народна національна партія успішно грала напочуттях німців, які в ураженні кайзерівської Німеччини бачили удар по власному самолюбству. Як послідовні імперці, лідери організації виступали проти парламентаризму. Однак це не завадило їм брати участь у виборах.
Агітаційні матеріали, які випускалаНімецька народна національна партія, відрізнялися оскаженілим шовінізмом і антисемітизмом. Як бачимо, на цьому шляху націонал-соціалісти були аж ніяк не новаторами.
Поступово жорстка монархічна риториказмінилася лише вимогою встановлення авторитарного держави. Такий поворот пов'язаний багато в чому з поразкою на виборах, яке зазнала Народна партія. Національної єдності в ослабленій Німеччині не було: за голоси виборців боролися консерватори, фашистські організації і комуністи. ННП на чолі з Гугенбергом перейшла від вимог відновлення одноосібного правління імператора до жорсткого націоналізму. З 1928 року партія почала співпрацювати з націонал-соціалістами, набирали популярність в середовищі нижчих і середніх верств.
Популізм нацистів дозволив їм завоювати підтримкуу дрібних буржуа, селян і частково робітників. Цим не могла похвалитися ННП. Її популярність падала і падала. На парламентських виборах в 1924 році партія отримала 21% голосів. У 1928 році цей показник впав до 14%.
НСДАП була менш аристократичним, в своїхвиступах її лідери зверталися, перш за все, до простих німців, граючи на симпатіях до соціалізму. ННП стала партією переважно заможних людей. Зниження популярності зіграло не останню роль в недалекому саморозпуск організації.
Останнім і, мабуть, найвідомішим лідеромНародної національної партії був Альфред Гугенберг. Здобувши освіту юриста, майбутній голова ННП захищав в судах інтереси німців. Метою свого життя він вважав боротьбу проти Польщі.
Політика завжди цікавила Гугенберга, інайбільш правильною з ідеологічних позицій йому здавалася Народна національна партія. ННП він почав представляти в парламенті вже з моменту її заснування в 1918 році. Головою партії його призначали в найважче для неї час - в 1928 році, коли популярність різко впала майже в два рази.
Кращим виходом, на думку Гугенберга, булоспівпраця з нацистами. Радикальні погляди самого лідера ННП не вступали в протиріччя з риторикою НСДАПовцев. Після розпуску його рідної партії Гугенберг став працювати в уряді Гітлера.
У 1931 році разом з мілітаризованої групою«Сталевий шолом», Пангерманського союзом і нацистами ННП сформувала союз Гарцбургскій фронт. Народна національна партія намагалася контролювати НСДАП. Ця ініціатива, природно, не посилила могутності слабкою ННП. Нацисти ж отримали доступ до ще більшого фінансування і підвищили власну респектабельність в очах громадськості.
На останніх парламентських виборах в Веймарській республіці ННП отримала критично мала кількість голосів. В коаліції з нацистами вона грала вже другорядну роль.
Партія підтримала закон, який передавав Гітлеру всі владні повноваження. У 1933 році Народна національна партія саморозпустилася. Багато хто з неї вступили в НСДАП.
</ P>