Якщо ремінісценція «перелицьовує» в своємуоригінальному переказі перераховані вище події, оповідаючи, то алюзія - це своєрідна авторська посилання, натяк, що припускає, що повністю викладати сенсу немає. Достатньо лише підказати читачам, і ті представлять собі, про що йде мова.
Примітно, що ранні письменники християнства,наприклад Климент Олександрійський, розкривали читачам основи нової віри за допомогою вже стали традиційними для Римського суспільства алюзій: натяків на твори відомих авторів античності. Так, у своїй праці «Переконання» Климент широко використовував фрази, слова, характерні для робіт Платона: «візник людства», зв'язка «одним ярмом» ослів - старого і молодого, «повелитель запряжкою править».
Роман Генріха Сенкевича «Камо грядеши» увібрав всебе безліч біблійних алюзій. Уже саме використання імен Ісуса, апостолів Петра, Павла в описі художнього сюжету твору передбачає знайомство читача з першоджерелом - Новим Заповітом.
Дана художня фігура нерідко породжуєтьсяісторичною подією. Наприклад, Шарлотта Бронте вкладає в уста Джен Ейр згадка переходу річки Рубікон - природного кордону, що розділяє Галію і Італію (форсування якого Юлієм Цезарем було рівнозначно початку громадянської війни). Письменниця цим тропом (мистецькою постаттю) підкреслює безповоротність рішення.
Літературні алюзії культурно обумовлені,національну приналежність. Відомо, що після видання роману Дафни Дюморье «Ребекка» в англійській пресі вступна фраза цього твору про сон, в якому героїня роману повернулася в маєток Мендерлі, стала надзвичайно популярною, саме як вступна, що передує пригоди.
Нинішні письменники теж не «пасуть задніх». Алюзія - це сучасно. Слід визнати, що в художній літературі, починаючи з другої половини минулого століття, ця художня фігура надзвичайна популярна у письменників, її розсипи органічно вплетені в хід сюжету. Тонкої іронічній алюзією на книгу про Шерлока Холмса є роман сучасного класика професора Умберто Еко «Ім'я троянди». Розслідування таємничих убивств доручено ченцеві-францисканці Вільгельму Баскервільскій (очевидна іронія). Його помічника звуть Адсона (очевидно співзвуччя з конандойлевського Ватсоном). Але історичної літературної паралелі здається йому мало. Він зображує в образі сліпого бібліотекаря Хорхе Бургоського станеться, хто буде вбивцю популярного аргентинського автора оповідань і повістей Хорхе Борхеса. Широко користуються алюзіями також сучасні російські письменники: Борис Акунін, Віктор Пєлєвін.
</ P>