Розв'язка в літературі - це один з найважливіших елементів композиції

Експозиція, зав'язка, кульмінація, розв'язка, фінал- в літературі це прийнято вважати композиційними компонентами твори. Відомо, що композиція в літературному тексті - це розташування частин твору в певній послідовності. Це свого роду система, завдяки якій автору вдається висловити свою ідею.

Основні «цеглинки» композиції

Зав'язкою оповідання називають ту точку в будь-якийлітературній формі, де зароджується сюжетна лінія і конфлікт, на якому будується сюжет. Кульмінація - це частина, в якій конфлікт досягає найвищої точки. Відразу за ним слід розв'язка. В літературі це той блок композиційної побудови, в якому конфлікт дозволяється, а сюжетна лінія завершується.

Значна роль розв'язки

Якби ми представили розвиток сюжету у виглядіграфіка, то від початкового пункту - зав'язки пряма рухалася б вгору, до піку твори - кульмінації, а потім пішла б на спад, де її чекає розв'язка. В літературі це схематичне зображення, що нагадує каркас, перетворюється в повнокровне, насичене і цікаве дію, покликане пробудити у читача певні думки і почуття, спонукати його до якогось морального рішення.

У зв'язку з цим розв'язку можна сприймати непросто як заключні «акорди» сюжетної гармонії, але в якості авторського художнього інструменту, за допомогою якого він акцентує свою позицію по відношенню до героїв і конфлікту.

Чим розв'язка відрізняється від фіналу

Розв'язка в літературі - це не фінал твору. Також неправильно називати фіналом кінець, останні рядки і слова. Автор в книзі подає свій задум у вигляді хитросплетених вузликів. Інтрига наростає, поступово дію рухається до фіналу, де відбудеться кульмінація і розв'язка. Умовно ці два композиційних елемента і складають фінал, заради якого велося розповідь.

Іноді остаточної розв'язки не відбувається, ітоді літературознавці говорять про відкритому фіналі. Такий художній прийом характерний для творів, в яких автор спонукає читача до роздумів. Відкритий фінал ми спостерігаємо в п'єсі Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі», в романі О. Пушкіна «Євгеній Онєгін», в оповіданні М. Салтикова-Щедріна «Історія одного міста».

Буває і так, що розв'язка в літературі - цеодночасно і кульмінація. У комедії М. Гоголя «Ревізор» знаменита німа сцена є найвищою точкою наростаючого конфлікту між брехнею Хлестакова про те, що він важливий чиновник з Петербурга, і справжнім станом речей.

Одночасно це і розв'язка, в якійзачитуються рядки перехопленого у Хлестакова листи, провінційне начальство дізнається правду, і на тлі цього звучать слова про те, що зі столиці прибув перевіряючий і вимагає городничого «зараз же» до себе.