Розрахунок рентабельності на основі методики маржинального методу розподілу витрат

В умовах адміністративно регульованоїекономіки однією з основних задач бухгалтерів було узагальнення інформації про витрати на виробництво і виявлення собівартості виробів як бази для встановлення їх ціни. У плануванні витрат використовувався принцип обліку повної собівартості, що знаходило відображення в складанні планових калькуляцій в розрізі статей витрат. В даний час попит, пропозиція і ціна стають головними чинниками регулювання ринкових відносин. Цей факт не можна не брати до уваги, оскільки саме від нього залежить отримання прибутку суб'єктами господарювання та їх подальший економічний розвиток. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне використовувати розрахунок рентабельності продукції, який застосовується в країнах з розвиненим ринком.

У структурі витрат сучасних промислових підприємстввсе збільшується питома вага набувають накладні витрати - від 30 до 40% всіх матеріальних і трудових витрат. З ростом технічної оснащеності підприємств, автоматизацією виробничого та управлінського процесу, впровадженням передових технологій, а також з розвитком міжнародних зв'язків накладні витрати зазнали значних структурних змін. З'явилися нові аналітичні статті витрат, зріс їх вартісної потенціал, який має тенденцію до подальшого збільшення. Все це істотно змінює методики, що регламентують розрахунок рентабельності в бухгалтерському обліку.

Відповідно до Методичних рекомендацій в промислових організаціях загальногосподарські витрати рекомендується відносити на собівартість деяких видів продукції прямо пропорційно:

• витрат на зарплату;
• маржинального доходу;
• прямих витрат;
• сумі основний зарплати і загальновиробничих витрат;
• обсягом планової продукції в фактичних цінах;
• кошторисних ставок.

Підприємства можуть застосовувати й інші методики зурахуванням специфіки їх виробництва і відмінностей в структурі, з показанням їх в обліковій політиці організації. В даний час більшість організацій промислового призначення використовують такий розрахунок рентабельності активів, в якому для розподілу змінних (накладних) витрат використовується одна з двох, найбільш економічно обґрунтованих методик розподілу:

• пропорційно сумі основної зарплати і загальновиробничих витрат;
• пропорційно зарплатних витрат.

Останнім часом стала використовуватися і методикаїх розподілу пропорційно прямим витратам. В умовах нормативного методу широко застосовуються нормативні (кошторисні) ставки. Все ця методики, за якими здійснюється розрахунок рентабельності, залежать від виду витрат та цілей розподілу. Наприклад, загальновиробничі витрати (ОПР) розподіляються по одним методикам, загальногосподарські (ВОХР) - за іншими.

Розподіл витрат допомагає вирішити як мінімум три завдання:

• стимулювати необхідність відшкодування непрямих витрат;
• активізувати використання фінансово-економічних резервів і економії;
• стимулювати менеджерів центрів прибутку для посилення контролю витрат на послуги.

Критерій рішень при цьому - досягнутий результат рентабельності; справедливість; прибутковість.

В кожному окремому випадку, наприклад, там, де є потреба у розрахунок рентабельності проекту конкретного економічного починання, доцільно виділити наступні етапи розподілу х витрат:

• вибір об'єктів, на які відносяться витрати;
• визначення і підсумовування витрат, що відносяться на об'єкти.
• визначення бази розподілу для співвідношення всіх зібраних витрат з обліковими об'єктами.
• визначення коефіцієнтів накладних витрат шляхом ділення залежною змінною на незалежну.
• віднесення витрат на конкретний об'єкт.

У той же час, слід враховувати, що недосконалість коефіцієнтів розподілу витрат проявляються в наступному:

1. щомісячні коефіцієнти витрат можуть бути перекручені в окремі місяці;
2. окремі непрямі витрати змінюються щомісяця;
3. обсяг виробництва схильний місячним коливань.

Тому в даний час в бухгалтерському облікубагатьох організацій в прогнозних розрахунках, де основним в змісті є розрахунок рентабельності і калькулювання собівартості продукції, з'явився новий (ринковий) показник - маржинальний дохід. В умовах розвитку ринкової економіки, коли економістам слід чітко контролювати прибутковість кожного виробу, найбільш економічно грамотним методом розподілу витрат є саме такою - маржинальний.

У зарубіжному бухгалтерському обліку така методикарекомендована стандартами і широко використовується на практиці. Зокрема, при використанні маржинальної калькуляції в організації обліку витрат застосовують класифікацію витрат на змінні і постійні. Фактична виробнича собівартість і рентабельність при цьому визначаються тільки за змінними витратами, і тому вони представлені в усіченої формі, а постійні витрати в загальній сумі відносяться на рахунки реалізації і беруть участь у визначенні собівартості реалізованої продукції. Різниця між виручкою за змінними витратами і собівартістю є маржинальним доходом. Відніманням з маржинального доходу постійних витрат визначають прибуток від реалізації і рентабельність.